Театралізоване свято осені
4 клас
Підготовка і оформлення. За тиждень оголошується конкурс малюнків «Осінні акварелі» .
Вчитель.
-
Доброго
дня, шановні батьки, вчителі та гості свята. Визначити переможця допоможете ви.
(У кінці свята Осінь нагороджує
переможців конкурсу малюнків)
(Сцена прибрана осіннім листям.
Воно розкидане під ногами, зачепилось на стінах. В залі звучить «Осіння
пісня» П. І. Чайковського. На сцену виходять ведучі)
Учень 1.
Приходить осінь вдягнена в туман,
і золотий приносить листопад,
й лісів духмяний грибний аромат.
Учень 2.
У вересневім небі млистім
десь потонула далина.
Неначе дівчина в намисті,
стоїть в садах горобина.
Учень 3.
Жовтень струшує стиглі каштани,
Віє з полів сизим теплом.
Вибігли клени у шапках багряних
Щедрій землі поклонитись чолом.
Учень 4. І знову осінь…
І так з року в рік…
Вона приходить непомітно.
Одного ранку ти прокинешся, виглянеш через вікно, а там краса: синє-синє
небо. Багряне листя,сріблясті павутинки бабиного літа.
Учень 5. Так, так… А то раптом як задощить,
засльозить, як гриби парасольки усюди …
Учень 6. І все ж осінь – це чудова пора. Адже
недарма їй присвячували свої вірші поети, полотна - великі художники, музику – композитори.
Учень 7. Осінь – це пора, коли збирають урожай, це
пора цвітіння найяскравіших квітів. Недарма наш народ склав багато прислів’їв.
Наприклад: «Вересень – рум’янець року».
Учень 8. Вересень весіллями багатий.
Учень 9.Верещить вересень, що вже осінь.
Учень 10. Жовтень ходить по краю та й виганяє птахів із раю.
Учень 11.Листопад – вересню онук, жовтню – син, а зимі
рідний брат.
Учень 12. У листопаді сонця, як у старої баби
чепуріння.
(Виходять брати – осінні
місяці: Вересень, Жовтень і Листопад)
Вересень. Я – вересень, перший місяць осені, багатий
на свята. У вересні українці святкують свята Івана Головосіки, Семена
Стовпника, 21 вересня – велике свято Воздвиження або Чесного Хреста.
Жовтень. Най більше свято у жовтні – Покрова
Пречистої Діви Марії.
на сцену виходить Осінь з
букетом осінніх квітів.) танцюють
«листочки»…
Іще квітки, останнії квітки,
Останнюю іскру кидає літо!
Ваш цвіт поблід, посохли пелюстки
І кожну з вас вже холодом прибито.
Схилились всі, о, любі квіти,
Ви стоїте, щоб тільки доцвітати,
І вгору знов свої голівки
Не зможете ніколи вже підняти.
Учень 13. О, Осене! Не сумуй дарем
но! Хоч холодно надворі й частіше
вже дощить, та гріють погляд ці
чарівні твої осінні квіти. Вони то в’ються, мов кучері, то гладенькі і
прямі, то крихітні як ґудзики, то величезні як соняшники. (Звучить «Вальс квітів» П. І Чайковського. На сцену, танцюючи, виходять
дівчатка у костюмах осінніх квітів.)
Хризантема. Я хризантема, улюблениця Японії, священна
квітка. Я символ того, що дає всьому життя, я – символ сонця. Найвизначніше
свято у Японії – це свято Хризантеми.
Нагідка. А
мене кожен упізнає по жовтогарячих квітках. Зовуть мене нагідка. Ще у 15
столітті нас почали розводити у Франції. У Люксембурзькому саду, що у Парижі
стоїть статуя королеви Франції з нагідкою в руці. А ще мої квітки мають цілющі
властивості.
Осінь. У моєму букеті
ви знайдете айстри і жоржини.
(До Осені підходить
дівчинка, бере у неї з рук айстри.)
Дівчинка 14.
Айстри осінні,печалі квіти,
Тихі, замріяніі ваші кущі,
Тихо гойдаєтесь, сумно схиляєтесь
Осінню пізньою ви до землі.
Сонечко ясне вас не пригріє,
Дивлюсь я на вас, і серденько мліє,
Сумом огорнена моя душа.
Сад весь осипався, все одцвіло…
Листя зів’яле вдаль рознесло…
Лише самотні айстри осінні
Чекають даремно весну.
Айстра. Погляньте,
які ми, айстри, яскраві і веселі. Та й ім’я моє означає «зірка». Колись давно
французький вчений посіяв у своєму саду насіння невідомої рослини. У кінці літа
рослина розцвіла червоною квіткою з жовтим осередком. Квітка дуже сподобалась
усім, і вчені спробували виводити нові сорти. Через два роки і саду зацвіла
незвичайна квітка: на місці жовтої серединки утворились трубочки-язички.
Вчений, вражений красою рослини, зачудовано вигукнув: «Астер!». А це слово
латинською означає «зірка». Ось з того часу мене і називають айстрою
Осінь. Розкажи і про себе, Жоржино!
Жоржина. Я маю ще одне ім’я – Далія. Це ім’я дав
мені королівський ботанік, котрий мене описав. А назвав він мене на честь
короля Мексіки. Це було майже двісті років тому. Ім’я Жоржина мені дав
німецький вчений на честь російського мандрівника Георгі.
(діти виконують пісню
«Чорнобривці». Музика В. Верменича, слова М. Сингаївського.
На сцену виходить Дід Панас з кошиком, у якому
кленові листки із загадками, у солом’яному брилі..)
Дід Панас. Ехе хе… Оце ви все про осінь та про осінь
балачки ведете. І гарна вона, і красуня… А про те, що щедра вона дарами своїми,
мовчите. Оце я вам зараз загадки загадаю. А ви добре думайте, перш ніж
відповідати, бо ду-у-же важкі мої загадки. Ану, онучко, допоможи мені, бо
старий вже, погано бачу.
1.Була дитиною – не знала пелюшок, а старою стала – сто пелюшок мала. (Капуста.)
2. Круглий, а не місяць, зелений, а не діброва, з хвостом, а не миша.
(Кавун.)
3. Маленьке, кругленьке, всьому світові миленьке. (Сонце.)
4. Мене б’ють, товчуть, ріжуть, перевертають, а я все терплю і всім добром
плачу. (Земля.)
5. Дурний Мартин дереться на тин. (Гарбуз.)
6. Що то за голова, що лиш зуби й борода. (Часник.)
7.Білі зуби маю, та усі ховаю,довгі коси маю, та не заплітаю. (Кукурудза.)
8.Над хворостом уверх хвостом, а зірвеш – солі просить. (Огірок.)
9.Маленьке. чорненьке, все поле оббігало, а у нас обідало. (Перець.)
10.Під землею вогонь горить, а зверху видно. (Морква. )
11.Золоте решето, а в ньому чорних хатинок повно. (Соняшник.)
12.Без очей, без рук, а лізе на дрюк. (Квасоля. )
Дід. От молодці, допомогли мені повний кошик
набрати. А урожай я виростив який! Отакенну (показує)
капусту, ось таку, ще більшу.
(Звучить весела музика. Вибігає
Капуста, всідається.)
Капуста. Ну,
виростити виростив, а от як він мене збирається хранити, та з мене їсти варити?
Не знаєте? Діду! Агов! Діду! Ти що справді сам не знаєш?
Дід. Еге ж, баба моя
краще знає! Ану! (виходить баба) Бабо!
А ходи-но сюди!
(Вибігає сучасна бабуся.)
Баба. Що, старий?
Дід. А давай-но, допоможи! Що з капустою,
скажи!
Виходять різновиди капусти
К 1.
Доброго дня! А ось і ми!
Ми страшенно поспішали,
Але трохи заблукали
І без всякої перерви
Починаємо виступленье.
К 2.
Я капуста білокачанна,
Тверда і смачна,
Білий соковитий мій качан
Ніколи не підкачав.
Від капусти качани
Дуже люблять гризти дітлахи.
К 3.
Познайомтеся, я не сільська,
А капуста брюссельська.
К 4.
Ось капуста броколі,
Досі не пробували?
К 5.
Ось кольрабі - сорт капусти,
Сорт капусти не простий.
Складається з кочерижки -
Смачної, соковитої й великої.
К 6.
Я капуста з квіточок
Тому зовусь «цветная».
Дуже ніжна я на смак -
Діти всі мене їдять!
К 7.
Нарешті, капуста червона,
І на смак вона прекрасна.
Так, на ваших грядках
Я аристократка.
В городі грядки порожні.
К 1.
Нас давно звуть у народі -
Кращий овоч в городі!
К 2.
Й до того ж, скажу правдиво,
Імідж свій я підтвердила.
Адже з моїм пишним вбранням
Я ніде не буду зайвою.
К 3.
Я зауважу, ми - капусти -
Народжені з гарним смаком.
Як прийдемо куди на бал,
То чуємо тисячі похвал.
К 4.
Щоб росла швидше капуста
І була капуста смачною,
Щоб великої величини
Завивала качани,
Поливай її все літо,
Не шкодуй води.
І вона щедро віддячить
За твої труди.
Дід. Про капусту складені прислів'я, загадки
та частівки.
Капуста раніше була другим після хліба продуктом харчування в кожній
селянській родині. Про це говорять прислів'я.
1. Капуста - ні порожньо, не густо.
2. Хліб та капуста лихого не допустять.
Провідний. Почастуйте мене частівками про капусту.
(Діти співають частівки.)
Ч 1.
Виходи скорей, подружка,
Ми на публике блеснем
Запальные всем частушки
Про капусту припоем.
Ч 2.
Хороша моя капуста,
Ну а я-то чим плоха?
Вот сиджу тепер на грядке,
Виглядаю жениха.
Ч 3.
В огород козла пустил,
Щоб капусту сторожил,
Несерйозный тот козел:
Капусту съел да и пошел.
Ч 4.
За капусту ми боролись
Каждый день и каждый час,
Только гусеницы все же
Победить сумели нас.
Ч 5.
Ходит Саня между гряд,
Выбирает все подряд:
Где капуста, где бурьян,
Не поймет она никак.
Ч 6.
Я могу капусту квасить,
И с бездельем не дружу.
Приходите ко мне в гости,
Всех капустой угощу.
Дід. Капусту в давнину вважали лікарським
засобом і використовували від безсоння, при отруєннях, головного болю,
захворюваннях шлунка.
Учень 16. У Стародавньому Єгипті відварну капусту
подавали в кінці обіду як солодке блюдо.
Учень 17. А де у нас використовують капусту? Вона
стала основою українських національних страв: кисла капуста квашена, пироги з
капустою, голубці... А борщ подавали не тільки в простих хатах, але і в
царських палатах.
Учениця 18.
«Спасибі скажемо сміливо
Тобі, капуста сніжно-біла.
Ти дощами умивалася,
В триста суконь одягалася.
Будемо їсти, та хвалити,
Та «спасибі» говорити.
Читець 19.
Як пахне осінь в молодім селі!
І мідь з дерев злітає на стежину.
А вересень в корали вбрав калину
І білі айстри засвітив в імлі.
Читець20.
А паморозь крадеться з далини,
І блідне річка, всипана листками.
І скиба протягнулась за плугами,
А ніч солодкі навіває сни.
Пір’їнки мряки в ранку на крилі –
Як пахне осінь в молодім селі!
Осінь. От і зібраний врожай. Потомились усі.
Пора і відпочивати, дари мої покуштувати.
Учень 21.
Будемо їсти і господинь нахвалювати
Так добавки один одному підкладати.
(Всі сідають за стіл, де стоїть частування: пиріжки з капустою.)
Елена Александровна, у вас всегда захватывающие праздники.
ВідповістиВидалити